Соціальні платформи ранжують пости за ймовірністю того, що ми натиснемо “лайк”, напишемо коментар або зробимо репост. У підсумку стрічка перетворюється на персоналізований потік того, що утримує увагу. Коли хибні, емоційні або скандальні повідомлення викликають більше реакцій, алгоритми сприймають їх як “успішний продукт” і починають показувати ще ширшій аудиторії. Так технологія посилення контенту, яка задумувалася як спосіб зробити платформу зручнішою, стає двигуном дезінформації.
Алгоритми соціальних мереж не розрізняють ці типи змісту. Для них важить одне – залученість. У доповіді Ради Європи наголошується, що масштаб інформаційного забруднення, який ми спостерігаємо в умовах цифрових технологій, є безпрецедентним.
Емпіричні дані показують, що в такому середовищі брехня має системну перевагу над правдою. Дослідження Soroush Vosoughi, Deb Roy та Sinan Aral у журналі Science проаналізувало приблизно 126 тисяч “каскадів чуток” у Twitter за 2006–2017 роки і виявило, що неправдиві новини поширюються «далі, швидше, глибше й ширше», ніж правдиві. Особливо це стосувалося політичного контенту. Верхні 1 % фейкових історій охоплювали в рази більше користувачів, ніж будь-які правдиві повідомлення.
Якщо люди охочіше реагують на контент, який обурює, дивує або лякає, платформа бачить у ньому ідеального кандидата для промоції. Ворделл і Деракшан у своїй доповіді окремо розглядають фейкову новину про нібито підтримку Дональда Трампа Папою Римським як показовий кейс. Це була вигадана історія, опублікована маловідомим сайтом. Проте завдяки алгоритмам і ретвітам вона стала вірусною і вплинула на сприйняття виборчої кампанії. Тут алгоритм не створює фейк, але він різко посилює його, створюючи інформаційний феномен.
Не менш показовою є зовсім свіжа історія з Великої Британії. У доповіді Комітету з науки, інновацій та технологій описано, як після нападу в Саутпорті в липні 2024 року у соцмережах за кілька годин розлетілася неправдива інформація про нібито “мусульманського шукача притулку” з вигаданим ім’ям. За даними розслідування, хибні твердження зібрали 155 мільйонів показів на платформі X і були безпосередньо просунуті інструментами рекомендацій.
Британський парламент констатує, що саме алгоритмічне підсилення цього контенту відіграло важливу роль у розпалюванні протестів і насильства проти мусульман і мігрантів. Це вже чіткий приклад того, як помилкове повідомлення, помножене на алгоритм, виходить із цифрової площини й має прямі наслідки.
Ще одна важлива риса алгоритмів – їхня здатність вибудовувати довготривалі інформаційні “коридори”. Соціальна платформа мимоволі перетворюється на інкубатор радикалізації. Користувач, який читає пости, вважає, що всі навколо думають як він.
Наслідки цієї логіки для суспільства очевидні. Посилюється поляризація: різні групи громадян живуть в інформаційних світах, які майже не перетинаються. Зростає ризик насильства. Коли алгоритми підсилюють меседжі ненависті, вони фактично беруть участь у мобілізації натовпу. Крім того, підривається довіра до інституцій, включно з медіа: у потоці фейків і напівправд важче побачити різницю між відповідальною журналістикою й конспірологічними блогами.
Якщо люди не схильні критично ставитися до сенсаційних історій, якщо вони охоче діляться всім, що викликає гнів або шок, то системи, побудовані на показниках залученості, неминуче будуть це підхоплювати. Тому відповідь на проблему лежить не тільки у площині регулювання платформ, а й у площині зміни користувацьких практик.
Варто виробити звичку ставити запитання: хто є джерелом інформації, чи є в нього ім’я, репутація, контакти, чи не посилається він на «анонімні інсайди» або телеграм-канали без автора. Перевірка через незалежні джерела. Якщо новина справді важлива, її мають підтверджувати кілька авторитетних медіа або офіційні структури. Коли пост навмисно розпалює гнів, страх чи ненависть – це вже сигнал про можливу маніпуляцію. Варто також зрозуміти те, що кожен лайк і репост “навчає” алгоритми і тоді подібного контенту стає більше.
У підсумку соціальні мережі справді перетворилися на поле битви, де алгоритми займають центральне місце. Вони не вигадують фейки, але визначають, чи залишиться брехлива історія на периферії, чи стане глобальною сенсацією. Суспільство, де медійна грамотність стає такою ж базовою навичкою, як уміння читати чи рахувати, зможе боротися з будь-якими фейками. Тільки тоді в інформаційній війні, що розгортається в наших смартфонах, у правди з’явиться шанс не просто вижити, а перемагати.
Читати також: Заходи для протидії шахрайським дописам зі збором грошей
