UA
EN
З моменту початку повномасштабної війни пройшов вже понад рік, а з моменту окупації Криму – вже 9 років… За цей час тисячі проукраїнських жителів не втрачали надії, що Крим обов’язково повернеться додому – в Україну. Як змінилося життя в Криму після 24 лютого 2022 року розповість нам житель півострова Халіл А., ім’я якого ми змінили з метою безпеки. Халіл проживає в Криму з самого народження, він брав участь майже в усіх мітингах проти референдуму в 2014 році, мав свій курортний бізнес та активно підтримував і підтримує Україну.
24 лютого розпочалася повномасштабна війна, яка триває вже понад рік. Як змінилися настрої та побут кримчан із того дня?
По-перше, стався подальший поділ кримчан на два табори протиборчих сторін, як щодо оцінки того, що відбувається, так і в подальших перспективах. Проукраїнські жителі сприйняли цю подію як перший крок до повернення Криму додому, оскільки надій на мирне врегулювання не лишилося. Нарешті Крим вийшов із-за дужок. Ми готові до будь-яких труднощів, аби повернутися до України, ні на хвилину не сумніваючись у перемозі. Зазначу, що останнім часом натягнутість відносин із «сепарами» досягла неймовірної напруги. Дуже важко було промовчати в діалогах з «рашистами», тим більше знаючи, що дедалі більше випадків донесення та арештів інакодумців. Багато хто перестав спілкуватися зі своїми “ватними” родичами! Бо для нас ця війна жорстока та страшна, а для них “спецоперація”. Для багатьох «рашистів» путін дорожче за дітей і онуків, тому не хочеться навіть спілкуватися з ними.
Щодо молодого покоління в Криму, наскільки сильно російська пропаганда впливає на їхнє розуміння того, що відбувається?
Кожен день кримського школяра починається з гімну росії, у якісь дні у них уроки про «важливе». Тобто рівень пропаганди та тиск на дитячу психіку збільшився в рази! Примушують писати листи солдатам, зобов’язують збирати посилки зі шкарпетками та солодощами “для наших хлопчиків”.
Як минув «курортний сезон» минулого року?
Сезон минулого року пройшов під знаком війни. Проукраїнські жителі принципово не здавали житло, попри збитки, на відміну від «рашистів». Завозилися дешеві херсонські продукти (овочі, фрукти), які росіяни накрали! Здебільшого приїжджали бердянські, котрі відпочивали на гроші награбовані в Україні та не соромилися. З’явилася побутова техніка з українськими наклейками за незначною ціною, такі як: м’ясорубки, блендери, телефони, відеокарти та процесори за смішною ціною! Зрозуміло з розграбованих складів Розетки чи Нової Пошти. Купувати ці товари означало купувати награбоване та відібране. Для нас це вважалося неприйнятним на відміну від «рашистів».
Як сьогодні ситуація з продажем нерухомості в Криму?
З 24 числа помітно зниження попиту придбання ділянок і квартир. З’явилася тенденція до продажу нерухомості власниками з Росії, які понаїхали після 2014 року. Дедалі частіше почали з’являтися білборди з інформацією про продаж.
Замовники надання послуг з будівництва стали побоюватися за доцільність вкладів у капітальне будівництво. Замовники почали рахувати кожну копійку, колишній розмах закінчився.
У будівельних магазинах закінчився аншлаг, продавці на самоті нудьгують. Покупецька спроможність помітно зменшилася. Приватний бізнес розпродається, оренда приміщень сходить нанівець.
Як відбувалася мобілізація в окупованому Криму?
Коли почалася так звана перша хвиля, стало трохи страшно, охочі були – їх забрали відразу. Потім почали складати списки не лояльних… Їм приносили повістки рано-вранці. Почалася паніка! Проукраїнські жителі залишали острів і виїжджали до інших країн. Охочих йти і вмирати за путіна виявилося замало. З тих, хто пішов на початку, частина дуже швидко повернулася до трун, деякі інваліди. А ті, хто приїхав на відвідини, були пригнічені і не балакучі.
Перші «мобіки» у нашому районі з’явилися наприкінці осені. Вирізнялися формою одягу. Як то кажуть, одягнені були «у будь-що», різного віку, явно не кримські. Ми їх називали «чмобіками». Вони швидко скупили весь алкоголь у магазинах та самогон у місцевих. Видані їм сухпайки міняли у місцевого населення на алкоголь. Поводилися вільно і нахабно. Роз’їжджали на викрадених в Україні автомобілях із намальованими літерами Z.
Чи чинило місцеве населення якийсь опір?
Опір явно не чинилося, тому що за ним йшов арешт! Але прапор України якомога демонстрували. «Рашисти» всіляко надають допомогу у зборі коштів, створили групи у соціальних мережах, забезпечували дровами, матрацами, одягом, їжею, навіть сексуальними послугами… Вони дуже бояться, що Україна повернеться і їм доведеться відповідати!
Місцевими жителями також помічено випадки винесення на берег моря трупів військовослужбовців, через що були оточені райони. Також помічено активну роботу крематоріїв у віддалених місцях, у кар’єрах. На дорогах стали з’являтися рефрижератори. Є випадок, коли трупи знаходили у занедбаній теплиці.
Яке воно “дихання війни” на півострові?
Йде збільшення військової техніки на дорогах. Є нова техніка і стара, «пошарпана» у боях, зустрічаються Камази з причепленою гарматою. Завезли нових «вояк» з новим екіпіруванням, переважно молодь. Дисципліновані, проводять навчальні стрільби. Риють окопи, будують укріплення, перерили весь пляж, навезли пірамідки та колючий дріт, вагони лісоматеріалів. Замінували деякі ділянки та поставили таблички “міни”.
Ми всі від імені проукраїнських кримчан чекаємо на звільнення від цих «рашистів»! Хочеться дихати волею! Крим – це Україна! Слава Україні! Смерть ворогам!
