Курій Любов: «Не я найкрасивіша, а я просто красива»

Сьогодні, як ніколи, люди потребують психологічної підтримки! Саме час поговорити про любов до себе, бо без цього ми не можемо нормально жити та розвиватися. Експерт зі сфери психології та психотерапії, пані Любов, розповість про важливість любові до себе, що це таке, практичні поради, як почати любити себе та інші тонкощі цієї теми. Зі сторінки фахівця: «Робити те, що підходить мені. Чути себе. Це приходить не відразу. Це праця, саботаж, але коли є результат – ти розумієш, що недаремно».

Розкажіть про себе. Чому ви обрали професію психолога?

Я – Курій Люба Михайлівна, мені 43 роки. Маю три освіти: юридичну та дві психологічні. Окрім того, я зараз навчаюся на психотерапевта та працюю у двох напрямках: короткотерапевтова терапія – це терапія, яка спрямована на розв’язання проблем, та геншталь-терапія. Як я вибрала професію психолога та терапевта? Це дуже цікава історія, адже то було проживання однієї з моїх криз. Я спробувала прожити її, але оскільки мені не вдавалося вибрати правильний для себе напрямок, на жаль, я надовго застряла в ній. Тому я вирішила звернутися за допомогою до психотерапевта. Це була як індивідуальна терапія, так і групова. Я побачила дуже хороші результати, помітила, як змінилося моє мислення. Почала змінювати своє оточення, але весь цей процес не був коротким. Це не було тиждень чи місяць, а тривало десь від року до чотирьох. В якийсь момент я вирішила всі отримані знання передавати іншим. Так, я вступила спочатку до Львівського національного університету імені Івана Франка, а потім до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на спеціальність “Психологія”. Психологія відрізняється від психотерапії, адже тільки психотерапія володіє різними методиками, техніками та є глибшим пропрацюванням тих чи інших проблем.

У нашому суспільстві утворилося багато стереотипів щодо концепції любові. Що Ви вкладаєте у фразу «любов до себе»?

Насправді, любов до себе включає три позиції.

Перша позиція – прийняття себе. Чому це є важливим? Ми можемо себе змінити лише тоді, коли ми себе приймаємо.

Друга – усвідомлення своїх потреб.

Третя – зміна того, на що ми насправді можемо вплинути. Те, що ми не можемо змінити, ми просто приймаємо і радіємо життю.

Вислів: «Поки не полюбиш себе сам, ніхто тебе не любитиме». Який перший крок до прийняття себе?
Перший крок до прийняття себе – усвідомлення, що підходить мені, а що категорично – ні. Якими є мої базові потреби, які мрії – істинні, а які нав‘язані суспільством чи моїми близькими.

Які найпоширеніші перешкоди до прийняття себе? Як можна їх подолати?

Перешкодами до прийняття себе є неусвідомлені механізми захисту психіки. Механізми захисту психіки – насправді дуже потрібна річ, але коли ми цього не усвідомлюємо, то вони діють як патерни поведінки, тобто на автоматі. Дуже важливо розуміти та розрізняти, де проєкції, а де інтроєкти. Коли ми починаємо усвідомлювати всі ці механізми психіки (а їх насправді досить багато), то й потрохи розуміємо себе. Оточення – це те, що найбільше на нас впливає. І третім є мислення. Кращим варіантом, ніж подолати або боротися, є усвідомити та приймати.

Як інтроверти можуть прийняти себе, особливо в суспільстві, де багато хто цінує екстравертовані якості, такі як соціальність та товариськість?

Справжній інтроверт, який усвідомлює та розуміє свої сильні сторони, уже себе приймає. Як йому адаптуватися в соціумі, який пропагує екстравертованість? Основне правило гештальттерапії: ти – це ти, а я – це я. Я окей і ти окей. Це означає, що коли є два інтроверти, то вони все одно мають різний тип темпераменту, характер і мислення. Я говорю стільки, скільки мені потрібно. Я виражаюсь настільки, наскільки вважаю за потрібне. Тобто я веду не публічну роботу, але я виконую на своєму рівні не менш важливу роботу для того, щоб екстраверти комфортно себе почували. Це також працює з точністю навпаки.

Як можна позбутися впливу суспільства на прийняття себе?

З таким питанням я стикаюся щодня протягом своєї багаторічної практики. Ми приходимо у цей світ через інших людей. Не стільки у фізичному сенсі, скільки все ж таки в психологічному. Наш образ і сприйняття себе, наша ідентичність і наше “его” формуються у присутності інших і через них. Саме завдяки взаємодії з іншими людьми ми можемо поглянути на себе з боку, отримати екологічний зворотний зв’язок, натхнення та інсайти, які допомагають вирішити багато запитів. Тому ми не можемо позбутися впливу того, у чому ми постійно перебуваємо. Насправді ми соціалізовані істоти, тому суспільство завжди матиме на нас вплив. Ми завжди будемо керуватися нормами соціуму. Як робити так, щоб цей вплив був менш токсичним та негативним? Скріплювати сильні сторони й розуміти, що ми теж маємо важливість у суспільстві. Насамперед для себе. Моя думка про мене та позиція мого життя є найважливіша.

Мені завжди здавалося, що зовнішність дуже сильно впливає на людей. Змінюючи своє тіло за допомогою лікарів-косметологів, ти залишаєшся тією самою скутою людиною. Так от, як змінити себе не лише зовні, а й внутрішньо?

Насамперед, потрібно розуміти, що любов до себе відрізняється від демонстрації про себе. Так само як сексуальність від демонстрації сексуальності. Тому дуже часто кажуть, що люди, які змінюють себе, є невпевненими в собі, мають низьку самооцінку. Чи це завжди так? Ні, не завжди так, але це певний показник того, що людина не все може і хоче в собі приймати. Згадаю цитату одного хірурга: «Ще не одні груди не зробили людину щасливою». Потрібно зрозуміти, якщо ми вдаємося до якихось маніпуляцій зовнішнього характеру, то передусім варто поставити собі питання: «Для чого я хочу це зробити? Що мені це дасть і чи є цьому якась альтернатива?». А ще кращим є похід до психолога, де мінімум буде пропрацьовано чотири сеанси.

Якщо я роблю дорогі подарунки для себе і байдуже скільки на це витрачаю. Чи можу я сказати, що люблю себе, або це просто марнотратство, щоб закрити свою якусь проблему?

У такому випадку потрібно зрозуміти, що мова йде не про людей, які дивляться, а про те, які виникають емоції, коли вам це здається. Можна провести дуже гарний приклад з нарцисом. Нарциси – люди, які мають два проявлення: «грандіозне я» і «внутрішнє нікчемне я». І власне, коли ми заглядаємо в ту другу сторону, то бачимо сором, страх та невпевненість. Різниця нарцистичної від тестероїдної особистості полягає у тому, що нарциси направляють свою увагу на «що подумають про мене?», а тестероїдна особисто хоче мати біля себе людину, яка буде її любити, та без якої вона не може відчувати своєї цілісності. Як же виробити цю впевненість для себе? Передусім потрібно зрозуміти, що люди, які на тебе дивляться, точно такі самі: з такими ж комплексами, травмами, кожен переживає щось своє. Важливо звернути увагу на те, чи ця проблема буде актуальною через рік. Кожного разу ставити питання і бути чесним у відповідях перед собою.

Можете, будь ласка, дати декілька експертних, практичних порад, як вийти на шлях любові до себе? Яким може бути цей результат?

Якщо говорити про самооцінку, то важливо її не підіймати, а стабілізувати на достатньому рівні. Якщо наша самооцінка вільна від внутрішніх конфліктів, то ми отримуємо винагороду. Нею для вас буде радість, а не страх. Достатня самооцінка – це не домінування над кимось і не змагання з кимось чи постійне доказування своєї цінності. Це щастя бути собою, а не кращим за когось. Суть достатньої самооцінки – довіряти своєму розуму і твердо знати, що ти гідний. Не я найкрасивіша, а я просто красива.

Ще один важливий момент – це знайти джерело страху і перерахувати усіх, кого я насправді боюся, а потім звужувати це коло. Згодом, це коло звузиться і будуть конкретні люди, які викликають у вас почуття страху. Ще техніки, які стануть вам у пригоді: будувати кордони, ставити мету, яка є реальною та досяжною, а також вміння долати «синдром самозванця». Як його позбутися? Відмовтеся критикувати себе. Просто прийміть рішення, що ви більше не знецінюватимете себе, і як тільки ловите себе на критиці, кажіть собі: “Стоп! Це ніяк мені не допомагає, а тільки руйнує”. Пам’ятайте про свої сильні сторони та досягнення. Запишіть їх на папері й додавайте нові пункти, як досягатимете чергової вершини. Спирайтеся на цей перелік. Повертайтеся до нього та перечитуйте. Вміння домовлятися з людьми, ніколи не перебільшувати ціну помилки, яку ви коли-небудь зробили. Помилка – це досвід і та річ, яке вже в минулому.

Найбільш важливим є уважність до своїх почуттів. Також, варто зазначити, що робота з психотерапевтом має велике практичне значення. Вона, звісно, ніколи вам не замінить лекцій, книжок, які ви самостійно опрацьовуєте, це дещо інші речі. Можна навести такий приклад: коли ви хочете підстригтися, то не йдете до дзеркала з ножицями та не робите це самотужки. Ви не йдете до свого сусіда і не кажете: «підстрижи мене». Ви йдете до спеціаліста, точно так само, як йдете до лікаря, тому краще звернутися до фахівця, який вам допоможе розв’язувати проблеми.