UA
EN
“Відновлення під час війни” — проєкт психологічної підтримки для жінок з дітьми, які постраждали від бойових дій. Програма була створена у 2022 році завдяки Ваад України (також відома як Асоціація єврейських громадських організацій та общин України – ред.). Психолог Ірина Басіста розповіла про роботу на проєкті та поділилась порадами про те, як підтримати людину, яка переживає втрату.
Психолог Ірина Басіста
Фото: https://www.facebook.com/irabasista
Як змінилось Ваше професійне життя після 24 лютого?
На той час я була молодою мамою і планувала з початку весни розширювати практику та вийти на більшу кількість клієнтів. Я ще тренер МГО “МІЖНАРОДНОГО ЦЕНТРУ РОЗВИТКУ І ЛІДЕРСТВА”, до війни ми займалися опікою спеціалістів, які працюють з дітьми. Коли вже почалась війна, мені зателефонувала колега, і ми вирішили, що будемо працювати онлайн, запустили рекламну компанію. Я проводила консультації кризового напрямку: клієнтами були здебільшого мами з дітьми, які виїхали в безпечні місця та за кордон. Було багато запитів та велика інтенсивність роботи. По навантаженню я відчувала, що роботи з кризовими випадками вдвічі більше, але розуміла також, що ця робота тримає і мене психологічно.
Коли Ви почали працювати з людьми, які втратили рідних?
З такими випадками я працюю з 2014 року. Спочатку це були групові заняття із родинами, які втратили рідних на Майдані, потім було багато навчання різного формату, виїзні темпінги й саме там я отримала великий досвід роботи. В травні мені запропонували участь в проєкті “Відновлення під час війни”, але тоді я не поїхала, бо у мене маленька дитина, і не було створено умов для того, щоб хтось наглядав за сином. Коли все було налагоджено, я поїхала і провела 2 заїзди: працювала з групами та компонувала роботу зі своїми клієнтами.
На проєкті ви працювали лише з жінками, чи мали досвід роботи з дітьми?
За цей час я не працювала з дітьми в контексті війни. У мене 3-х річна дитина, і я розуміла, що буду заглиблюватися більше ніж потрібно в таку складну тему, тому й відходила від цього ризику. Я працювала і продовжую працювати з жінками, які чекають чоловіків з полону. Ми домовились казати, що це не чоловіки, які воюють, а чоловіки, які нас захищають. Дуже багато історій, які мене вразили, адже той досвід, який ми зараз переживаємо, є складним і водночас приголомшливим.
Як допомогти та підтримати людину, яка проживає втрату?
По-перше, запитати в самої людини, чим ми можемо допомогти, бо кожна людина найкращий експерт свого життя і запитати — це найкраще, що ми можемо зробити. По-друге, проявити ініціативу, адже коли людина має травму, вона схильна закриватися в собі. Тому я раджу родичам, рідним, друзям проявляти більше уваги до своїх близьких, говорити людині, що ми готові вислухати, підтримати.
Як особисто Вам вдається тримати себе в руках та одночасно допомагати іншим?
До початку війни наша спільнота організувала групу підтримки, і після 24 лютого ми зустрічалися там кожного дня, хто скільки міг, це було наше коло підтримки. Моя мама, син та чоловік вміють правильно мене підтримувати. З 2012 року я проходжу терапії в різних форматах, продовжую індивідуальну терапію, супервізія — моя цінність, яку я всюди просуваю.
Психологічна допомога під час війни: де і як отримати допомогу