Війна – це завжди насилля

  Війна ніколи не несе за собою нічого позитивного. Лише біль та страждання. Покалічені долі та зруйновані життя.

  Жорстокі звірства до цивільного населення стають нормою для російських солдатів, про які вони зі сміхом розповідають.

   Слухаючи записи цих розмов, завжди цікава відповідь тої чи іншої людини, якій все це розповідають. Але ще ні одна з них не перейнялась жалем чи співчуттям. Не лише до нашого народу, а й до їхніх чоловіків, синів, братів, яких кинули сюди як шматок м’яса. Їх навіть не привезуть родичам похоронити, а просто спалять в заздалегідь привезених мобільних крематоріях. Чому ж їхня влада, так турбуючись про своє населення замовчує кількість жертв та не повертає всі тіла загиблих? Наші волонтери не покладаючи рук збирають кошти, гуманітарну допомогу на фронт нашим бійцям. А їхні жінки спокійно живуть своїм життям, не переймаючись про становище їхніх солдатів. Це втрачений народ,

 жорстокий та байдужий до всього.                

З цього постає питання. Від чого ж саме вони нас “звільняють”?  Створивши справжнісінький геноцид українського народу на окупованих територіях. Викрадаючи дітей, знущаючись над жінками та дівчатами, вбиваючи цивільних людей вони показують своє справжнє нутро. “Звільняючи” наших вільних людей, які живуть в незалежній країні зі свободою слова, вони забувають, що невільниками є самі вони.

Це люди, яких саджають у автозаки за те, що вони думають інакше. Арештують за публічне висловлення власної думки. Зомбують та змушують підкорятись владі. Але, на жаль, їх  влаштовує все і вони зовсім не розуміють Своєї проблеми.

                                                           Фото: pravda.com.ua

  Окрім того що вони руйнують наші міста та села, знищують нашу культуру, так і звичайні жінки та діти потерпають від насильств з боку російських нелюдів.

На жаль, наразі страждають не лише чоловіки на фронті, а й звичайні жителі, а зокрема, жінки та молоді дівчата. Російські військові здійснюють статеві злочини по відношенню до жінок прямо на очах у їхніх дітей.

  Звичайно ж людям, які пережили цей жах, надзвичайно потрібна психологічна допомога. Не всі готові відкрито говорити про це, але одна з постраждалих, 33-річна українка розповіла про те, як ці нелюди притулили пістолет до її скроні, роздягли та декілька годин гвалтували. До того ж застрелили чоловіка в дворі їхнього будинку. Син жінки, 4-річний малюк, увесь цей час ховався в котельні. Коли солдати заснули , вони обоє втекли.

                       Фото: konkurent.ua

  На жаль, це не поодинокі випадки, з кожним днем їх стає все більше й більше. І саме в таких проявах загарбницької діяльності розкривається сутність окупантів.