Сьогодні мав змогу поспілкуватись з Дариною Синицькою — журналісткою-розслідувачкою проєкту Dozorro в Transparency International Ukraine. Дарина народилася на Донеччині, навчалася у Донецьку й у 2014 році була вимушена евакуювати, разом з ініціативною групою, свій університет на підконтрольну Україні територію.

В рамках проєкту “Українська молодь змінює світ” ми розповідаємо історії досягнень та проактивних дій молодих українців з різних верств суспільства, з різною освітою, різними переконаннями та способом життя. Це журналісти, волонтери, молоді військові, члени громадських організацій, засновники волонтерських фондів та рухів, які привносять позитивні зміни у цей світ, покращують його у певний спосіб. Ми дуже раді тому, що на цей заклик поділитись своєю історією відгукнулась Анастасія Домбровська, українська журналістка, яка наразі працює в Укрінформ, стажується на Суспільному та береться навіть за найменші волонтерські ініціативи. 

29-річна Стелла Марчук працює у сфері ІТ, а вільний час присвячує творчості, створюючи сувеніри з авторськими ілюстраціями. Для неї це ідеальний баланс, хоч для його віднайдення знадобився час. У перші дні повномасштабного вторгнення художниця не розуміла, як можна займатися мистецтвом, та згодом розгледіла в цьому інструмент для закарбовування спогадів та емоцій і волонтерства. Тепер передає свої листівки у військові госпіталі, аби через малюнок висловити слова підтримки та вдячності за наш захист, а частину від продажів віддає на збори для української армії. 

У доречність ідеї Надії Радчук з Рівного відвідувати поранених у госпіталі спочатку ніхто не повірив. Але 24-річна очільниця Rivne Rotaract Club не відступила й отримала від захисників, які перебувають на лікуванні, зворушливу хвилю вдячності. Тепер до ініціативи долучаються все більше людей, а Надія шукає можливості для розширення допомоги пораненим.

Історія молодої мами в декреті, яка знаходить свій унікальний спосіб допомогти й принести користь. Роксолана Мигович-Ковбаснюк ділиться своїм цінним досвідом та підкреслює важливість кожного внеску у спільну справу. Не зупиняючись перед жодними перешкодами, вона знаходить способи допомагати та підтримувати українців на шляху до нашої перемоги.

Пані Евеліна розповідає про те, як життя спонукало її заснувати благодійний фонд. Ділиться тим, як організована його робота. А також розповідає зворушливі історії людей, яким вона допомагає.

Володимиру Крутевичу з містечка Кременець, що на Тернопільщині, 21 рік. Він волонтерить з початку повномасштабного вторгнення. За більш ніж два роки війни юнак здійснив понад 50 поїздок на передову, а також відвідав більшість деокупованих територій.
Попри численні ризики й небезпеку, він доставляє найнеобхідніше військовим та цивільним: продукти, медикаменти, одяг, техніку тощо. Володимир вважає, що ми повинні витримати ворожий наступ, а також постійно допомагати не покладаючи рук нашим захисникам та українцям, які опинилися в біді.
З кожного відрядження герой нашого матеріалу привозить емоційні світлини, на яких закарбовує побачене. Ми поспілкувалися з Володимиром Крутевичем про «залаштунки» волонтерства, воєнну фотографію та вплив війни на його моральний стан у тилу.

За плечима 21-річного Володимира Крутевича з Тернопільщини десятки відвідин найгарячіших ділянок фронту, куди він доставляє допомогу українським захисникам. Волонтер піклується й про цивільних громадян на деокупованих та наближених до лінії зіткнення територіях. З перших днів російського наступу хлопець фіксує побачені моменти на камеру: зруйновані населені пункти, залишки техніки, вирви від вибухів, емоції тих, кого торкнулась війна. Його кадри нікого не залишать байдужим. Про людей, які не залишають рідну домівку навіть попри смертельну небезпеку, роль фотографії та протистояння шкідливим наративам, які поширює ворог, ми поговорили з Володимиром Крутевичем.

Софія, яка вимушено переїхала до Португалії через російську агресію, перетворила щоденність на платформу для підтримки українських військових. У другій частині інтерв’ю для Truthful Reporting вона розповідає про свій волонтерський шлях та популяризацію української культури, від перших заходів до успішних «дружніх зборів». Софія ділиться власним досвідом, інструкцією ефективних зборів і планами на майбутнє, закликаючи до активної підтримки та співпраці для допомоги Україні.

Уже більше року пані Інна є волонтеркою Kyiv Defenders й разом з командою працює там, де палає. Що є стимулом для волонтерства та чому це важливо? У рамках проєкту «Щоденник війни: історії українського опору» розповідаємо про життєвий шлях людини, котра поміж материнством, роботою та особистим життям знаходить час для допомоги суспільству.