Пропонуємо вашій увазі пілотний випуск диджитал-журналу «VATRA». Видання присвячене культурі та мистецтву України. У ньому розповідаємо про історичні факти, аналізуємо сучасні події та прогнозуємо майбутні явища.

Кожного разу, коли ти проходиш через підземний перехід, щоразу, коли опиняєшся на вокзалі, ти не помічаєш найголовнішого – це людей, які тебе оточують. Люди з непевною долею сплять на землі практично під твоїми ногами… а ти просто проходиш повз них… 

Анастасія Корогодова – акторка, волонтерка та просто цікава особистість. Їй двадцять два, вона живе акторською діяльністю. Нещодавно Анастасія повернулася з Парижа, де навчалася в одній з найкращих акторських шкіл. Метою акторки є пошук творчих можливостей та успіху в Україні.
Ми вирішили запитати її про акторство, український театр, кіно та майбутнє українського мистецтва.

Ксенія Хараман почала свій творчий шлях у Донецьку, місті, що назавжди залишило слід у її серці. Однак неспокійні події та військові дії примусили її залишити рідну домівку. Історія української художниці, яка стала волонтером та координатором проєкту «Відновлення стели Донецька область», далі у сюжеті.

«”Дивіться, терикон!”, – казала я на кожен, який ми проїжджали повз. Хлопці сміялись, адже вони привезли мене додому.» Історія про перший рейс до рідної області в умовах війни, вступ у волонтерську організацію та набиті вугіллям кишені.

Оля – це надзвичайно талановита багатогранна особистість, яка ділиться своєю історією українського опору російській агресії. Вона активно волонтерить, збираючи кошти для військових, і пише вірші, що відображають її глибоку любов до України. Творчий псевдонім Ольги «крилата риба» символізує її мрійливу й творчу натуру, яка прагне створювати красу навіть у найскладніші часи. Поезія – її особиста терапія, що допомагає впоратись з болем та емоціями й повертає наснагу жити та боротись. 

Володимиру Крутевичу з містечка Кременець, що на Тернопільщині, 21 рік. Він волонтерить з початку повномасштабного вторгнення. За більш ніж два роки війни юнак здійснив понад 50 поїздок на передову, а також відвідав більшість деокупованих територій.
Попри численні ризики й небезпеку, він доставляє найнеобхідніше військовим та цивільним: продукти, медикаменти, одяг, техніку тощо. Володимир вважає, що ми повинні витримати ворожий наступ, а також постійно допомагати не покладаючи рук нашим захисникам та українцям, які опинилися в біді.
З кожного відрядження герой нашого матеріалу привозить емоційні світлини, на яких закарбовує побачене. Ми поспілкувалися з Володимиром Крутевичем про «залаштунки» волонтерства, воєнну фотографію та вплив війни на його моральний стан у тилу.

За плечима 21-річного Володимира Крутевича з Тернопільщини десятки відвідин найгарячіших ділянок фронту, куди він доставляє допомогу українським захисникам. Волонтер піклується й про цивільних громадян на деокупованих та наближених до лінії зіткнення територіях. З перших днів російського наступу хлопець фіксує побачені моменти на камеру: зруйновані населені пункти, залишки техніки, вирви від вибухів, емоції тих, кого торкнулась війна. Його кадри нікого не залишать байдужим. Про людей, які не залишають рідну домівку навіть попри смертельну небезпеку, роль фотографії та протистояння шкідливим наративам, які поширює ворог, ми поговорили з Володимиром Крутевичем.

У Португалії мешкає 21-річна Софія, українська волонтерка, яка змушена була покинути Київ через російське вторгнення. Сьогодні вона активно розвиває українську спільноту в Португалії, залучаючи ресурси для підтримки української армії. Софія разом з командою вже зібрали понад 18 мільйонів гривень на допомогу Україні і вважає це лише початком. У цьому матеріалі ми дізнаємося про адаптацію Софії в Португалії, її життя в діаспорі, а також про розвиток українського бізнесу, креативу та волонтерства очима молодої волонтерки.

Софія, яка вимушено переїхала до Португалії через російську агресію, перетворила щоденність на платформу для підтримки українських військових. У другій частині інтерв’ю для Truthful Reporting вона розповідає про свій волонтерський шлях та популяризацію української культури, від перших заходів до успішних «дружніх зборів». Софія ділиться власним досвідом, інструкцією ефективних зборів і планами на майбутнє, закликаючи до активної підтримки та співпраці для допомоги Україні.

Перші пісні Абіє почали з’являтись на Spotify у 2022-2023 роках. Багато людей вперше почули про Абіє під час Нацвідбору, захопившись її промовою та піснею, що торкалась історій жінок з досвідом сексуального насилля. Ми вирішили більше дізнатися про становлення Абіє як феміністки, її творчість та Нацвідбір.

У національному центрі «Український дім» у Києві відбулося відкриття виставки «І побачив я» фотографа Олександра Глядєлова.

Документальний фільм «Ілюзія тихої ночі» через особисті історії передає досвід життя українців під час війни. Стрічка формує багатошаровий портрет країни, де повсякденність існує поруч із реальністю бойових дій.