UA
EN
Українці здатні на все, навіть створити капсулу часу. На початку весни 2022 року український дизайнер та розробник Арсеній Матвійчук створив сервіс, у якому можна надіслати “лист у майбутнє” після перемоги своїм близьких людям і навіть собі самому. Зараз застосунок став не тільки великою підтримкою в часи війни, але й несе в собі силу терапевтичного ефекту. В інтерв’ю Арсеній детальніше розповідає про сервіс майбутнього та авторські соціально-корисні проєкти, які допомагають воювати країні на інформаційному фронті.
Розкажіть трішки про себе, де навчалися та чим займаєтеся зараз?
Мені завжди подобалось щось створювати, а технології стали зручним інструментом для цього. Зараз працюю над qubits-app.com — сервісом, що допомагає на шляху досягнення цілей.
Два роки тому я отримав ступінь бакалавра за спеціальністю “компʼютерні науки”. Я ціную час, проведений в університеті. За цей період вдалося попрацювати в чудових командах над цікавими проєктами і набратись чимало досвіду. Проте, власне з університетських стін я виніс не так багато релевантних знань, і не можу сказати, що вони стали мені в нагоді. Все, що я вмію, — це завдяки інтернету і практиці.
Як у вас виникла ідея проєкту “Лист після війни” та яка головна місія цього сервісу?
На початку війни я подумав, що в час невизначеності вкрай важливо, нехай і уявно, але все ж таки прокласти міст у мирне майбутнє, помріяти і подумати про хороше. Так зʼявився «Лист після війни» — проект про надію.
Як створювався цей сервіс, скільки часу ви витратили на його розробку та як він працює ?
Принцип дії доволі простий — людина пише листа на сайті, і він зберігається в захищеній базі даних. Коли настане потрібний момент, достатньо всього лиш запустити скрипт, який розішле листи по вказаним скринькам.
Ідея прийшла до мене на початку березня, а на кінець місяця сайт вже запрацював. Я радий, що мені вдалося зробити його саме в той час, коли це було найбільш потрібно, тому багато кому сервіс став корисним.
Пройшов майже рік з моменту запуску платформи. Станом на зараз, яку загальну цифру відправлених листів показує ваш лічильник на сайті?
Наразі в базі зберігається більше 5800 листів. Пік актуальності і популярності сервісу припав на квітень-травень минулого року, час максимальної невизначеності. Проте, навіть через рік після запуску, близько сотні листів додається щомісячно.
Чи тестували ви сервіс на собі, відправляли комусь листа?
Так, розіслав листи своїй сімʼї та друзям. Мені здається, що це своєрідна капсула часу. Абсолютно точно, сьогодні мої листи виглядали б по-іншому, ніж ті, що я написав в квітні минулого року. І це чудово.
Ваш проект націлений на терапевтичний ефект і зараз є справді чудовою терапією для українців. А як ви відволікається від тривожності та поганих нових під час війни?
Думаю, кращі ліки від тривожності — це зважене сприйняття новин і донати на Сили Оборони.
Цікаво почути про ще один ваш проєкт, а саме “It is r*ssian”. У чому важливість цієї платформи та як вона допомагає українцям?
Важливо, щоб під час війни російські компанії не заробляли, тим паче на українцях.
Є доволі очевидні ІТ-компанії з російською пропискою, але є чимало тих, хто намагається приховати своє справжнє походження. Вони можуть мати фіктивну юридичну адресу у Естонії чи на Кіпрі, проте операційну діяльність проводити в московських офісах, там же сплачувати податки і підживлювати російську економіку. Щоб викрити їх, часто потрібно проводити ретельні дослідження — сайти для найму працівників, лінкедіни співробітників, ip сайтів, архіви новин, російські і світові реєстри. Так вони потрапляють на сайт is-it-russian.com.
Як це – бути ІТ- фахівцем в Україні під час війни та захищати цифровий фронт?
Точно легше і безпечніше, ніж багато кому зараз в країні. Я вдячний щоденній титанічній праці мільйонів українців, яка дозволяє мені займатись улюбленою справою, створювати цікаві та корисні штуки.
Оскільки ми говоримо з вами про листи майбутнього, цікаво, як ви бачите нашу країну в майбутньому після перемоги? Яка для вас Україна в майбутньому?
Вірю, що в нас все вийде. Але це залежатиме від нас самих.
Бо часто, коли ми говоримо «держава», насправді маємо казати «суспільство». «Держава має подбати про ветеранів», «Держава має заохотити повернення тих, хто виїхав», «Держава має створити умови для бізнесу»… і мільйон інших речей.
Очевидно, що виключно у держави на все це банально не вистачить ресурсів. Навіть щоб відновити все те, що було зруйновано цією жахливою війною. Але ж ми прагнемо, щоб Україна розцвіла і стала ще кращою, ніж раніше? Тоді кожен має докласти зусиль.
Я сподіваюсь, що волонтерство і колективний фандрайзинг залишаться помітною частиною повоєнного життя, а збори на ветеранські, освітні чи соціальні проєкти будуть такими ж масовими, як зараз збори на дрони.
Врешті-решт, це про відповідальність за світ навколо. І чим більше серед нас буде тих, хто готовий її брати, тим більше матимемо шансів на успіх.
Матеріал підготувала Алла Савчук, студентка ТНУ імені В. І. Вернадського для українського медіа truthfulreporting.org в рамках проєкту “Герої серед нас”